Демографія та соціальна економіка, 2018, 3(34):86-99
doi: https://doi.org/10.15407/dse2018.03.086
УДК 365.2
JEL СLASSIFICATION: І21, І29

В.M. НОВІКОВ
д-р екон. наук, проф., голов. наук. співроб.
Інститут демографії та соціальних досліджень
ім. М.В. Птухи НАН України
01032, Україна, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60
E-mail: valery.economy@ukr.net

УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА
Розділ: ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
Мова статті: українська
Анотація: Забезпечення населення житловою площею – принципово важлива мета державної соціальної політики, зафіксована в Конституцій України як право громадян на житло і підкріплена зобов’язанням держави створювати умови для придбання квартир у власність або взяття в оренду. Задоволення потреб населення у житлі є базовою характеристикою якості життя, важливою умовою відтворення демографічного потенціалу країни. На державному рівні понад два десятиліття підіймаються питання задоволення потреб населення у житлі. Проте, попри розроблення основних напрямів розвитку житлового забезпечення визначені Концепцією державної житлової політики, схваленою постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 року № 254/95-ВР, помітних позитивних зрушень у цьому напрямі не відбувається. Щорічно знижується кількість громадян, які отримують житло, перебуваючи на квартирному обліку. Загальна кількість громадян, що потребують поліпшення житлових умов, значно перевищує кількість «черговиків». Розрахунки, засновані на соціологічних обстеженнях, проведених структурними підрозділами ЮНЕСКО, вказують, що 72,7 % молоді України, тобто 2,5–2,8 млн молодих сімей, перебувають у незадовільних житлових умовах і бажають їх покращити. Державні пільгові програми забезпечення молоді житлом малоефективні і не створюють для цієї категорії населення соціальних перспектив отримання комфортнішого житла. Для вирішення житлової проблеми треба переглянути стратегічні положення забезпечення населення житловою площею. Крім програм молодіжного пільгового кредитування необхідно розвивати соціально орієнтований ринок іпотечного кредитування житла, здатного створювати конкуренцію на основі доступу до банківських кредитів широких верств населення. Для реалізації завдання розширення кредитних ресурсів в Україні потрібна розвинена банківська інфраструктура, що передбачає розвиток вторинного ринку іпотечного житлового кредитування. На сучасному етапі, враховуючи зростання потреби населення у житлі, запропоновано створити широку мережу спеціалізованих іпотечних банків, здатних надавати населенню доступні довгострокові кредити і знижувати ризики емісії іпотечних цінних паперів. Описано зарубіжну практику функціонування подібних іпотечних структур і обґрунтовано необхідність її запровадження в Україні.
Ключові слова: житлова політика, житлові програми, пільгові кредити, іпотека, моделі іпотечного житлового кредитування, спеціалізовані іпотечні банки, будівельно-ощадні каси.
Література:
1. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2017 році. Стат. зб. – Ч. 1 (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). – Київ, 2018. – 380 с.
2. Обеспеченность жильем в разных странах мира [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pdiforums.net/other/1400054970.ntml (дата звернення: 24.05.2018).
3. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2018 році. – Київ, 2018. – 86 с.
4. Житловий фонд України. – Київ, 2018. – 93 с.
5. Novikov V., Burdyak A. Housing finance in Ukraine a long way to go // Housing finance international. – Brussel, 2014. – September. – № 11–12. – p. 17–26. 6.Кравченко В.І., Полівода К.В. Фінансування будівництва житла: новітні тенденції. – Київ, 2006. – 173 с.
7. Павлова И.В. Ипотечное жилищное кредитование. – М., 2004. – 272 с.
8. Прокопенко В.Ю. Фінансово-кредитні інструменти на ринку нерухомості. – Харків, 2012. – 381 с.
9. Бюлетень НБУ. Стат. матеріали. – грудень 2015 р. – 153 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.Bank.gov.ua/files/stat.pdf (дата звернення: 24.05.2018).
10. Шишкін В.С. Бідність населення України за житловими умовами // Демографія та соціальна економіка. – 2016. – № 1 (26). – С. 51–64. – doi: https://doi.org/10.15407/dse2016.01.05
11. Черенько Л.М. Житлові умови населення і вибір пріоритетних напрямів житлової політики // Демографія та соціальна економіка. – 2018. – № 1 (32). – С. 126–139. – doi: https://doi.org/ 10.15407/dse2018.01.126
12. Конституція України. ст. 47 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 24.05.2018).
13. Статистичний щорічник України за 2016 рік. – Київ, 2017. – 611 с.
14. Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів (за даними вибіркового опитування домогосподарств у січні 2018 року). – Київ, 2018.– 78 с.
15. Доступне житло [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fakty.istv.ua/ru/ukraine/ 20180305 (дата звернення: 10.07.2018).
16. Громадська рада і інститут експертів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www. molod-kredit. gov.ua/pres-tsentr/novytny/hromaska-rada-pry/derzhmolodzhytli (дата звернення: 24.05.2018).
17. Стриженюк И. Почему квартиры не дешевеют [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// kontrakty.ua/article/124754 (дата звернення: 10.07.2018).
18. Новіков В.М., Дєєва Н.М., Гвелесіані А.Г. та ін. Інституціональні механізми реалізації соціального потенціалу децентралізації // Соціальна інфраструктура на шляхах реформування місцевого самоврядування. – Київ-Варшава, 2018. – 518 с.

» pdf