Демографія та соціальна економіка, 2018, 1(32):58-72
doi: https://doi.org/10.15407/dse2018.01.058
УДК 330.59:316.34
JEL CLASSIFICATION: E25, О15

Г.Ю. МІЩУК
д-р екон. наук, проф.
Національний університет водного господарства та природокористування
33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11
E-mail: mischuk_galina@ukr.net

Н.М. САМОЛЮК
канд. екон. наук, доц.
Національний університет водного господарства та природокористування
33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11
E-mail: n.m.samoliuk@nuwm.edu.ua

ВИМІРЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ У КОНТЕКСТІ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІДНОСИН РОЗПОДІЛУ В СУСПІЛЬСТВІ
Розділ: ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК
Мова статті: українська
Анотація: Для вимірювання соціальної справедливості запропоновано використовувати інтегральний показник, розроблений на підставі фундаментальних принципів теорії справедливості. Його складовими є два часткових показника, що характеризують рівень дотримання основних прав і розподілу соціально- економічних досягнень. Визначено рівень соціальної справедливості в Україні та двох групах країн Європейського Союзу з очевидними та сформованими тенденціями економічного розвитку й ефективності соціальної політики: група лідерів (ВНД на душу населення вище середнього рівня, а нерівність доходів нижче від середньої за вищого податкового навантаження) та група країн, в яких якість регулювання економічних та соціальних процесів нижча за середню в ЄС. Установлено, що економічне лідерство країн має тісний зв’язок із соціальною справедливістю у суспільстві як щодо забезпечення базових прав, так і в розподілі соціально-економічних надбань. Орієнтація та забезпечення ефективності державної дистрибутивної політики у доступності соціально-економічних надбань понад мінімальні соціальні гарантії поки що поступається зусиллям щодо гарантування базових прав та свобод. Запропонована методика дає можливість з’ясувати резерви удосконалення державних дистрибутивних механізмів із урахуванням часткових індикаторів соціальної справедливості. Порівняння з лідерами за рівнем економічного та соціального розвитку дало змогу виявити першочергову потребу запровадження європейського досвіду забезпечення соціальної справедливості за правами людини, рівень дотримання яких в Україні є критично низьким: права власності, можливості захисту своїх прав у незалежній судовій системі, позбавлення корумпованості на всіх рівнях (враховано в поширеності хабарів та неофіційних платежів). У числі пріоритетних дій щодо справедливого розподілу соціально-економічних надбань нагальними завданнями є забезпечення ефективності правової системи вирішення суперечок та розвиненість фінансових послуг.
Ключові слова: справедливість, базові права, економічні і соціальні надбання, індекс соціальної справедливості.
Література:
1. UN General Assembly (2007). Resolution No 62/10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/62/10 (дата звернення: 15.02.2018).
2. International Labour Organization (2008). ILO Declaration on Social Justice for a Fair Globalization [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ilo.org/global/about-the-ilo/mission-andobjectives/ WCMS_099766/lang--en/index.htm (дата звернення: 15.02.2018).
3. Rawls J.A. Theory of Justice. – Cambridge, Mass.: The Belknap Press of Harvard University Press, 1971. – 607 p.
4. UN General Assembly, (1948). Universal declaration of human rights [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.jus.uio.no/lm/un.universal.declaration.of.human.rights.1948/portrait.a4.pdf (дата звернення: 15.02.2018).
5. Stiglitz J.E. The Roaring Nineties: Seeds of Destruction Hardcover. – London: Penguin, 2003. – 389 p.
6. Пирогов Г., Ефимов Б. Социальная справедливость в экономике и социологии // Золотой Лев. – № 129–130 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zlev.ru/129/129_4.htm (дата звернення: 15.02.2018).
7. Львов Д.С. Справедливость и духовный мир человека // Политический журнал. – 2007. – № 7. – С.16–28.
8. Грішнова О.А., Міщук Г.Ю., Олійник О.О. Соціальна відповідальність у трудових відносинах: теорія, практика, регулювання ризиків. – Рівне, 2014. – 216 с.
9. Сталий людський розвиток: забезпечення справедливості: Національна доповідь / кер. авт. колективу Е.М. Лібанова / Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. – Умань: Візаві, 2012. – 412 с.
10. Гриненко А.М. Соціальна справедливість як ключовий принцип у реалізації соціальної політики держави // Наукові праці [Чорноморського державного університету ім. П. Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер.: Педагогіка. – 2009. – Т. 112, Вип. 99. – С. 104–107. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchduped_2009_112_99_19 (дата звернення: 15.02.2018).
11. Новіков В.М., Семенов В.В. Досягнення справедливості як умова соціогуманітарного розвитку // Демографія та соціальна економіка. – 2013. – № 2. – С. 40–49. doi: https://doi.org/10.15407/dse2013.02.040.
12. WEF (2016–2017). Global Competitiveness Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www3.weforum.org/docs/GCR2016-2017/05FullReport/TheGlobalCompetitiveness Report-2016-2017_FINAL.pdf (дата звернення: 15.02.2018).
13. Mishchuk H., Samoliuk N., Bilan Y. Income inequality and its consequences within the framework of social justice // Problems of Sustainable Development Journal. – 2018. – № 2.
14. IEF (2016). Index of Economic Freedom [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.heritage.org/index/pdf/2016/book/index_2016.pdf (дата звернення: 15.02.2018).
15. UNDP (2016). Human Development Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hdr.undp.org/sites/default/files/2016_human_development_report.pdf (дата звернення: 15.02.2018).
16. Hospers J. The libertarian manifesto. Morality in Practice. – 2003. – Р. 21–27.

» pdf