ВПЛИВ ЗРУШЕНЬ У СТРУКТУРІ ПРИЧИН СМЕРТІ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ У ВЕЛИКИХ МІСТАХ УКРАЇНИ

Анотація

Великі міста часто виявляються в авангарді змін у суспільному житті не тільки свого регіону, а й усієї країни. Тому дослідження тенденцій їхнього демографічног о розвитку, зокрема смертності населення за причинами смерті, є актуальним не лише саме по собі, а у контексті загальних демографічних перспектив країни. Метою роботи є порівняльний аналіз приросту тривалості життя в Дніпрі, Києві, Львові, Одесі та Харкові за період 2005—2019 рр. та оцінка внеску в цей приріст зміни рівня смертності населення від основних причин (класів) смерті. Вперше здійснено декомпозицію зрушень у тривалості життя в п’яти найбільших містах України не лише за віком і статтю, а й за причинами смерті. У ході дослідження використано методи статистики населення: розрахунок і аналіз демографічних показників, таблиць смертності, графічний метод, метод декомпозиції. За розглянутий період середня очікувана тривалість життя при народженні зросла в усіх містах, найбільше — за рахунок змін у смертності від хвороб системи кровообігу, що забезпечили від 1 року приросту тривалості життя серед чоловіків Одеси до майже 2,5 року серед жінок Харкова. Хоча у Харкові такий значний внесок, ймовірно, є результатом потрапляння частини смертей до класу неточно визначених причин, смертність від яких істотно зросла у цьому місті. Зовнішні причини смерті посідають друге місце за своїм впливом на збільшення тривалості життя: від 0,3 року приросту серед жінок Львова до майже 1,9 року у жінок Одеси. Найбільшу вигоду внаслідок зниження смертності від інфекційних хвороб отримали чоловіки Одеси (+2 роки). В окремих випадках істотний позитивний вплив мало також скорочення смертності від хвороб органів травлення (+0,5 року в чоловіків Дніпра). Зниження рівня смертності від новоутворень мало додатний вплив на приріст тривалості життя в усіх містах, окрім Харкова. Назагал приріст тривалості життя чоловіків відбувся за рахунок зниження смертності у більш молодому віці, ніж у жінок. Зокрема, спільним для всіх п’яти міст інтервалом віку, в якому чоловіки отримали найбільший виграш у тривалості життя, є 45—59 років, тоді як у жінок — 65—79 років. У чоловіків зниження смертності у 45—59 років визначило приріст тривалості життя при народженні від 24,4 % в Одесі до майже 46 % у Львові та Харкові, головним чином, за рахунок скорочення рівня смертності від хвороб системи кровообігу та зовнішніх причин. У жінок зменшення смертності у віці 65—79 років забезпечило 30,3—34,8 % приросту тривалості життя у Дніпрі, Києві та Львові; натомість в Одесі — лише 19,4, у Харкові — майже 54,3 %, що видається неправдоподібним через збільшення частки неточно визначених причин смерті. Упродовж 2005—2013 рр. основним трендом у містах було переважно зниження смертності від усіх основних класів причин смерті, тоді як період 2013—2019 рр. вирізнявся турбулентністю, коли смертність від різних причин змінювалася в різному напрямі навіть у тому самому місті. Суперечливі результати можуть бути пов’язані як із погіршенням якості реєстрації демографічних подій, так і змінами в статево-віковій структурі населення міст, що не знайшли відображення у поточних оцінках Держстату України через тривалу відсутність перепису населення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Корчак-Чепурківський Ю. Смертність в 4-х найб ільших містах УСРР у 1923—1929 рр. Київ: ВУАН, 1930. 96 с.
2. Птуха М. В. Очерки по статистике населения. Москва, 1960. 460 с.
3. Демографічні перспективи м. Києва до 2050 року / Під ред. В. С. Стешенко. / НАН України, Ін-т економіки. Київ: Інститут економіки, 2001. 28 с.
4. Демографічний прогноз до 2030 року для міста Львова / Під ред. Н. Ходько. Проект РЕОП. 2013. 4 0 с.
5. Демографічний прогноз до 2030 року для міста Дніпропетровськ / Під ред. Н. Ходько. Проект РЕОП. 2013. 42 с.
6. Шевчук П. Є. Особливості тривалості життя населення в метрополісах України на початку ХХІ століття. Демографія та соціальна економіка. 2019. № 3 (37). С. 73—85. https://doi.org/10.15407/dse2019.03.073
7. Рингач Н. О. Смертність у метрополісах України: історичні паралелі з дослідженням Ю. О. Корчака-Чепурківського. Статистика України. 2021. № 1. С. 47—57. https://doi.org/10.31767/su.1(92)2021.01.05
8. Левчук Н. М. Повікові відмінності у тривалості життя й смертності населення великих міст України. Демографія та соціальна економіка. 2021. № 3 (45 ). С. 3—21. https://doi.org/10.15407/dse2021.03.003
9. Левчук Н. М., Шевчук П. Є. Структура смертності населення за причинами смерті у метрополісах України. Демографія та соціальна економіка. 2021. № 4 (46). С. 38—59. https://doi.org/10.15407/dse2021.04.038
10. Рингач Н. О., Шевчук П. Є. Трансформація смертності за статтю в чотирьох найбільших містах України. Демографія та соціальна економіка. 2021. № 4 (46). С. 60—79. https://doi.org/10.15407/dse2021.04.060
11. Андреев Е. М. Метод компонент в анализе продолжительности жизни. Вестник статистики. 1982. № 9. С. 42—47.