ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Анотація

Розглянуто актуальні питання формування сучасної системи інституційного забезпечення резильєнтності за екологічною складовою в Україні. Зосереджено увагу на розробці концептуальних методологічних положень, спрямованих на створення ефективного інституційного середовища для стійкого та резильєнтного природокористування. Мета статті — формування сучасного інституціонального середовища природокористування, що базуватиметься на ефективному поєднанні формальних та неформальних інституцій, які прямо чи опосередковано за допомогою відповідного інструментарію забезпечуватимуть залучення природних ресурсів у господарський обіг. Дослідження проведено з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів, що дало змогу забезпечити концептуальну цілісність і достовірність отриманих результатів. За допомогою методу абстрактно-логічного аналізу сформовано концепту альні методологічні положення з інституційного забезпечення стійкості резильєнтного природокористування. Структурно-функціональний аналіз застосовано для вивчення функціональних особливостей інституцій у межах резильєнтного просторового розвитку. На основі методу моделювання розроблено схему розподілу інституційних інструментів за складовими забезпечення резильєнтності в природно-ресурсній сфері, а також встановлено й візуалізовано взаємозв’язки між цими інструментами. Новизна роботи полягає у розробленні алгоритму реалізації інституційних трансформацій щодо управління резильєнтністю територіальних утворень (за природно-ресурсною / екологічною компонентою) з урахуванням європейського досвіду муніципального управління просторовим розвитком. Удосконалено принципові положення інституційних трансформацій в управлінні резильєнтністю, які мають універсальний характер, з інтерпретацією у сфері природно-ресурсних (екологічних) відносин. Акцентовано увагу на важливості формування полісуб ’єктних корпоративних структур управління територіальним розвитком з використанням сучасних платформних механізмів. Такий підхід дає змогу збалансувати інтереси між різними стейкхолдерами — державою, органами місцевого самоврядування, бізнес-структурами й населенням та, відповідно, забезпечити консенсус щодо напрямів резильєнтного розвитку територіальних утворень. У статті також досліджено питання консолідації фінансових ресурсів у природно-господарській сфері та механізми їх ефективного використання для досягнення цілей резильєнтного розвитку. Запропоновано інноваційні підходи до управління природними ресурсами, зокрема їх капіталізацію та залучення до економічного обігу з урахуванням екологічних обмежень. Зроблено висновки щодо перспективних напрямів подальших досліджень у цій галузі, як-от розробка конкретних механізмів упровадження відповідних інституційних трансформацій, оцінку їх ефективності в різних регіонах України, а також вивчення можливостей адаптації міжнародного досвіду управління резильєнтністю до українських реалій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пирожков С. І., Божок Є. В., Хамітов Н. В. Національна стійкість (резилієнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз. Вісник Національної академії наук України. 2021. № 8. С. 74—82. https://doi.org/10.15407/visn2021.08.074
2. Напрями повоєнного відновлення довкілля та забезпечення резилієнтності екосистем / За наук. ред. акад. НАН України Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та проблем якості життя НАН України, 2023. 249 с.
3. Фінансово-економічні засади регулювання природокористування / За заг. ред. М. А. Хве сика. Київ: ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», 2019. 304 с.
4. Бистряков І. К. Просторовий концепт обґрунтування еколого-економічного розвитку. Економіка України. 2018. № 11—12. С. 136—147. https://doi.org/10.15407/economyukr.2018.11.136
5. Хвесик М. А., Левковська Л. В., Мандзик В. М. Інструменти інституційного забезпечення стійкості резилiєнтного природокористування в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2024. № 9. C. 5—8. https://doi.org/10.32702/2306-6814.2024.9.5
6. Hawkins J. One Hundred Years Ago. Keynes’s A Tract on Monetary Reform. History of Economics Review. 2023. P. 1—14. https://doi.org/10.1080/10370196.2023.2231190
7. Хвесик М. А., Бистряков І. К., Клиновий Д. В. Фінансово-економічний механізм реконструктивного розвитку України на засадах децентралізованого управління при родними ресурсами. Економіка України. 2018. № 3. С. 3—20. ttps://doi.org/10.15407/economyukr.2018.03.003
8. Hynes W. et al. Bouncing forward: a resilience approach to dealing with COVID-19 and future systemic shocks. Environment Systems and Decisions. 2020. Vol. 40. No. 2. P. 174— 184. https://doi.org/10.1007/s10669-020-09776-x
9. Walker B. H. Resilience: what it is and is not. Ecology and Society. 2020. Vol. 25. No. 2. https://doi.org/10.5751/es-11647-250211
10. Череватський Д. Ю. Резильєнтність економіки та економіка резильєнтності. Економіка промисловості. 2023. № 1. С. 31—39.
11. Anderson C., De Tollenaere M. Supporting institutional resilience. In: Development Cooperation Report 2020: Learning from Crises, Building Resilience. Paris: Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD). URL: https://eulacfoundation. org/system/files/digital_library/2023-07/f6d42aa5-en.pdf (дата звернення: 08.07.2024).
12. Beunen R., Patterson J. Governing for resilience: the role of institutional work. Current Opinion in Environmental Sustainability. 2017. Vol. 28. P. 10—16. https://doi.org/10.1016/j.cosust.2017.04.010
13. Clark-Ginsberg A., McCaul B., Bremaud I. Practitioner Approaches to Measuring Community Resilience: The Analysis of the Resilience of Communities to Disasters Tool kit. International Journal of Disaster Risk Reduction. 2020. No. 50. https://doi.org/10.1016/j. ijdrr.2020.101714
14. Рогач С. М. Зарубіжний досвід регулювання сфери природокористування. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2019. № 26 (2). С. 54—59.
15. Якушев Д. В. Сучасні тенденції державної екологічної політики в Україні в контексті концепції сталого розвитку. Державне управління та місцеве самоврядування. 2016. № 4. С. 92—97.
16. Lytvyn Lyubov, Anatoliy Hryhoruk, Liudmyla Verbivska et al. Enterpreneship Transf ormation in the Context of the Digitization of Business Processes. Postmodern Openings. 2022. No. 13(2). Р. 396—408. https://doi.org/10.18662/po/13.2/461
17. Lee K. N. Compass and gyroscope: integrating science and politics for the environment. Island Press. Washington, D.C., 1993. 243 р.
18. Long J. From warranted to valuable belief: local government, climate change, and giving up the pickup to save Bangladesh. Natural Resources Journal. 2009. No. 49(3/4). Р. 743—800.