Демографія та соціальна економіка, 2020, 3(41):17-36
doi: https://doi.org/10.15407/dse2020.03.017
УДК 314-043.92 (477-25)
JEL Classifi cation: J14

І.О. КУРИЛО,
д-р екон. наук, проф.
Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60
E-mail: iryna.kurilo2017@gmail.com
ORCID 0000-0002-5082-2024

ДЕМОГРАФІЧНЕ СТАРІННЯ У СТОЛИЦІ УКРАЇНИ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ
Розділ: СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ МЕГАПОЛІСІВ
Мова статті: українська
Анотація: Мета роботи полягала в поглибленому комплексному аналізі сучасних характерис- тик демографічного старіння в місті Києві, встановленні його відмітних рис та спе- цифіки зумовлюваних цим процесом викликів. Демографічне старіння в столиці про- ана лізо вано в порівняльному контексті — на тлі міського населення країни (з виклю- ченням із розрахунків населення столиці) й у порівнянні з міським населенням Київської об ласті — та з використанням нетрадиційних методичних прийомів оцінки пос- таріння, які до цих об’єктів дослідження раніше не застосовувались. За комплексом традиційних індикаторів постаріння населення Києва наразі оцінюється як молод- ше за міське населення України (без Києва), але дещо старіше за міське населення Київ- ської області. В останні п’ять років у столиці та прилеглій області процес старіння прискорився, підвищилась і частка довголітніх осіб, що пов’язано як з деяким поліп- шенням режиму дожиття, так і впливом «демографічної хвилі». Через переваги режиму дожиття в Києві проспективний вік старості для його населення є вищим. Тож інди- катори постаріння й навантаження літніми за проспективним віком, які враховують досягнуту тривалість життя, засвідчують, що населення Києва є молодшим і ніж міське населення країни (без Києва), й ніж містяни Київської області, тож столиця має порівняно кращі демоекономічні передумови для соціально-економічного розвитку і по- тенційної підтримки осіб поважного віку трудоактивними. З використанням моделі стабільного населення, а також розрахунків за середньостроковим демографічним про- гнозом для Києва встановлено, що надалі демографічне старіння в місті швидко про- гресуватиме. Обґрунтовано, що столиці через специфіку її ролі та функцій в Україні притаманні підвищені потреби щодо розвитку системи медичної допомоги (особливо високоспеціалізованої) та різноманітних соціальних послуг, орієнтованих на літніх людей. Визначено специфічні ризики для літніх людей у великому місті, зумовлені епі- демією COVID-19, та відповідні виклики для системи медичної й соціальної допомоги, а також імперативи щодо перебудови міського простору задля досягнення санітарної безпеки, забезпечення доступності повсякденних зручностей для людей різного віку та загалом комфортного проживання літніх осіб у великому місті.
Ключові слова: демографічне старіння у столичних містах, середній вік населення, індекс постаріння, проспективний вік, показники постаріння та навантаження літ німи за проспективним віком, наслідки та виклики старіння населення, політика адаптації великого міста до демографічного старіння.
Література:
1. Ageing in Cities. OECD Publishing, Paris, 2015. https://doi.org/10.1787/978956423160-en
2. Global Population Ageing: Peril or Promise?/ Beard J. et al. (Eds), World Economic Forum. Geneva, 2012. URL: https://www.weforum.org/reports/global-population-ageing- peril-or-promise
3. Buff el T., McGarry P., Phillipson C., Donder L., Dury S., De Witte N., Smetcoren A., Verté D.Developing age-friendly cities: Case studies from Brussels and Manchester and Im- plications for policy and practice. Journal of Ageing and Social Policy, 2014, Vol. 26, No. 1—2, P.52—72. https://doi.org/10.1080/08959420.2014.855043
4. Manchester: A Great Place to Grow Older, 2010—2013. Manchester City Council. Manchester, United Kingdom, 2009.
5. Burian J., Zimmermannová J., Macků K. Demographic Development Planning in Cities. In: Spationomy /Pászto V., Jürgens C., Tominc P., Burian J. (eds). Springer, Cham, 2020. https://doi.org/10.1007/978-3-030-26626-4_14
6. Птуха М.В. Очерки по статистике населения. М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1960. 456 с.
7. Птуха М.В. Население Киевской губернии. Бюллетень Киевского Губстатбюро. No 4—5. Киев, 1925. 144 с.
8. Глуханова Г.Л. Особливості природного руху населення міст у демографічних зо- нах Української РСР. Демографічні дослідження. Вип. 5. Київ, 1977. С. 49—55.
9. Глуханова Г.Л. Соціально-демографічні аспекти урбанізації Української РСР. Де- мографічні дослідження. Вип. 6. Київ, 1978. С. 46—51.
10. Корчак-Чепурківський Ю.О. Розрахунок темпу зростання кількості і вікового складу тих, що живуть у стабілізованому населенні з постійним рівнем міграції (на прикладі м. Києва). Демографічні дослідження. Вип. 1. Київ, 1970. С. 24—41.
11. Соціально-демографічна ситуація у м. Києві в умовах переходу до ринкової еконо- міки. Київ, 2000. 115 с.
12. Шевчук П.Є. Особливості тривалості життя в метрополісах України на початку ХХІ століття. Демографія та соціальна економіка. 2019.No 3 (37). С. 73—85. https://doi.org/10.15407/dse2019.03.073
13. Шевчук П.Є. Динаміка та структура народжуваності в найбільших містах Украї- ни на початку ХХІ ст. Демографія та соціальна економіка. 2020. No 1(39). С. 3—19. https://doi.org/10.15407/dse2020.01.003
14. Думанська В. Демографічні тренди в мегаполісах: приклад столиць країн Європи. Демографія та соціальна економіка. 2020. No 1(39). С. 20—32. https://doi.org/10.15407/dse2020.01.020
15. Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року. URL: https://dei.kyivcity.gov.ua/fi les/ 2017/7/28/Strategy2025new.pdf (дата звернення: 01.05.2020).
16. Голубев А.Г., Сидоренко А.В. Теория и практика старения в условиях пандемии COVID-19. Успехи геронтологии. 2020. Т. 33. No 2. С. 397‒408.


» pdf