Демографія та соціальна економіка, 2019, 3(37): 73-85
doi: https://doi.org/10.15407/dse2019.03.073
УДК 314.84(477)
JEL CLASSIFICATION: J11

П.Є. ШЕВЧУК
канд. екон. наук, старш. наук. співроб.
Інститут демографії та соціальних
досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
01032, Україна, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60
E-mail: pavlo-shevchuk@ukr.net
ORCID 0000-0003-1158-4438

ОСОБЛИВОСТІ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В МЕТРОПОЛІСАХ УКРАЇНИ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Розділ: ЗАГАЛЬНІ СОЦІАЛЬНОДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ
Мова статті: українська
Анотація: Мета статті – з’ясувати сучасні особливості динаміки тривалості життя населення метрополісів України та порівняти з рештою населення регіонів, у яких вони розташовані. Під метрополісами розуміємо міста, соціально-економічний і культурний вплив яких поширюється за межі їхньої адміністративної одиниці. Наразі в Україні можна виділити шість таких міст: Дніпро, Донецьк, Київ, Львів, Одеса, Харків. Уперше за останні 100 років на основі сучасних даних здійснено порівняльний аналіз показників смертності та тривалості життя населення найбільших міст України та решти населення відповідних областей. Побудовано рейтинг областей України за показником середньої очікуваної тривалості життя при народженні за статтю за умови урахування та неврахування даних метрополісів у показниках областей. Зокрема показано, що вилучення даних цих міст погіршує показники решти області настільки, що вони опиняються на останніх щаблях рейтингу. Винятком є Львівська область унаслідок малої статистичної ваги Львова та відносно малої відмінності показників смертності. Відмінність у середній очікуваній тривалості життя при народженні в метрополісі порівняно з рештою його регіону може становити до 4,2 року (для жінок) та від 1,5 до 5,8 року (для чоловіків). Зниження смертності на початку ХХІ ст. розпочиналося саме в метрополісах. Це підтверджується тим, що найбільший розрив у показниках дожиття між ними і їхніми регіонами було досягнуто на початку висхідної тенденції 2008–2013 рр. При цьому в метрополісах продовжували зберігатися високі темпи зниження смертності, що зумовило зростання внутрішньорегіональної диференціації тривалості життя. Таким чином, метрополіси справді є провідниками позитивних змін. У випадку зниження смертності в країні саме в них спостерігається більш ранній початок і вищі темпи покращення. Стагнація і подекуди зниження тривалості життя в 2014–2017 рр. можуть бути зумовлені погіршенням якості статистичних даних, а в окремих випадках – утратами життєвого потенціалу внаслідок воєнних дій. Зокрема, у 2014 р. загибель молодих людей призводила до зниження очікуваної тривалості життя при народженні до понад 1,5 року.
Ключові слова: метрополіс, велике місто, смертність, очікувана тривалість життя.
Література:
1. Державні будівельні норми України. Планування і забудова територій (остаточна редакція). ДБН Б.2.2–12:2018 – Київ: Мінрегіон, 2018. – 230 с.
2. Корчак-Чепурківський Ю. Смертність в 4-х найбільших містах УСРР у 1923–1929 рр. – Київ: ВУАИ, 1930. – 96 с.
3. Птуха М.В. Очерки по статистике населения. – М., 1960. – 460 с.
4. Демографічні перспективи м. Києва до 2050 року / за ред. В.С. Стешенко, НАН України, Ін-т економіки. – Київ, 2001. – 28 с.
5. Комплексний аналіз та прогноз демографічного розвитку м. Києва до 2026 року / за ред. О.В. Позняка, НАН України. – Київ, 2009. – 115 с.
6. 2018 Revision of World Urbanization Prospects / United Nations; Department of Economic and Social Affairs (DESA). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.un.org/development/desa/ publications/2018-revision-of-world-urbanization-prospects.html (дата звернення: 02.05.2019).
7. Singh G.K., Siahpush M. Widening Rural–Urban Disparities in Life Expectancy, U.S., 1969–2009 // American Journal of Preventive Medicine. – 46 (2). – 2014. – P. 19–29. – doi: https://doi.org/10.1016/j.amepre.2013.10.017
8. Gilmour H., Gentleman J. Mortality in metropolitan areas // Statistics Canada. Health Reports. Vol. 11, No. 1. – 1999. – P. 9–19.
9. Chetty R., Stepner M., Abraham S., Lin S., Scuderi B., Turner N., Bergeron A., Cutler D. The Association Between Income and Life Expectancy in the United States, 2001–2014 // Journal of American Medical Association. – 2016. – 315 (16). – P.1750–1766. – doi: https://doi.org/10.1001/jama.2016.4226
10. Whitman S., Orsi J., Hurlbert M. The racial disparity in breast cancer mortality in the 25 largest cities in the United States // Cancer Epidemiology. – 2012. – P. 1–5. – doi: https://doi.org/10.1016/j.canep.2011.10.012
11. Gähter M., Theurl E. Health status convergence at the local level: Empirical evidence from Austria. // International Journal for Equity in Health. – 2011. – P. 10–34. – https://doi.org/10.1186/1475-9276-10-34
12. Timonin S., Danilova I., Andreev E., Shkolnikov V.M. Recent Mortality Trend Reversal in Russia: Are Regions Following the Same Tempo? // European Journal of Population. – 2017. – P. 733–763. – doi: https://doi.org/10.1007/s10680-017-9451-3
13. Kibele E.U.B. Regional mortality differences in Germany. – Heidelberg: Springer, – 2012. – 300 p. doi: https://doi.org/10.1007/978-94-007-4432-5
14. Методика побудови таблиць смертності та середньої очікуваної тривалості життя для населення України та регіонів за статтю та типом поселення / за ред. Е.М. Лібанової. – Київ, 2011. – 32 с.
15. Левчук Н.М., Лущик Л.В. Міжрегіональні відмінності у тривалості життя в Україні: основні тенденції та зміни // Демографія та соціальна економіка. – 2019. – № 1 (35). – С. 26–40. – doi: https://doi.org/10.15407/dse2019.01.026


» pdf