Демографія та соціальна економіка, 2016, 3(28):47-57
doi: https://doi.org/10.15407/dse2016.03.047
УДК 314.84 (477)
JEL Classification: J11

П.Є. ШЕВЧУК
канд. екон. наук, пров. наук. співроб.
Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60
E-mail: pavlo-shevchuk@ukr.net

ДИНАМІКА ПОТЕНЦІАЛУ ЗРОСТАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 1850–2013 рр.
Розділ: ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
Мова статті: українська
Анотація: Чисельність населення не є визначальним фактором розвиненості сучасного суспільства, але її зменшення означає втрати умов майбутнього розвитку країни, її людського потенціалу. З іншого боку, невпинне збільшення людності містить також і певні загрози. Як правило, населення продовжує зростати (чи зменшуватися) після того, як був досягнутий рівень простого відтворення (коли батьківське покоління точно заміщується поколінням дітей). У закритому населенні зростання або зменшення людності поступово уповільнюється допоки не буде досягнута структура стаціонарного населення. Цей ефект називається «інерцією населення» або «потенціалом зростання». Упродовж останніх 150 років населення України пройшло складний шлях розвитку, на якому позначилися демографічні кризи різного характеру. Саме вікова структура населення зберігає потенціал зростання під час різких погіршень у режимі відтворення населення і є самостійним важливим чинником популяційної динаміки. Результати обчислення потенціалу зростання населення України за півтора століття показують, що він змінювався від 0,9 у другій половині ХІХ ст. до майже 2,0 на межі ХХ та ХХІ ст. У періоди найбільших демографічних криз цей показник досягав найбільших значень, у періоди без потрясінь прямував до одиниці. Основною причиною зміни потенціалу зростання є різкі короткотермінові або тривалі однонаправлені зміни в режимі відтворення, внаслідок чого стабільний еквівалент істотно відхиляється від фактичної вікової структури.
Ключові слова: потенціал зростання населення, стабільне населення, стаціонарне населення.
Література:
1. Vincent P. Potentiel d’accroissement d’une population stable // Journal de la Societe de Statistique de Paris. – 1945. – 86. – P. 16–29.
2. Fisher R.A. The actuarial treatment of official birth records // The Eugenics Review. – 1927. – 19. – P. 103–108.
3. Bourgeois-Pichat J. The Concept of a Stable Population: Application to the Study of Populations of Countries with Incomplete Demographic Statistics. // Population Studies. – No. 39, ST/SOA/Series A/39. – New York : United Nations, 1968. – 237 p.
4. Keyfitz N. On the Momentum of Population Growth // Demography. –1971. – 8, No 1. – P. 70–80. https://doi.org/10.2307/2060339
5. Potter R.G., Wolowyna O., Kulkarni P.M. Population Momentum: A Wider Definition Population Studies –1977. – 31, No. 3. – P. 555–569. https://doi.org/10.1080/00324728.1977.10412766
6. Эдиев Д.М. Демографические потенциалы. Теория и приложения. – М. : МАКС Пресс, 2007. – 348 с.
7. Пирожков С.И. Демографические процессы и возрастная структура населения. – М. : Статистика, 1976. – 136 с.
8. Андреев Е.М., Пирожков С.И. О потенциале демографического роста // Население и окружающая среда / [Д.И. Валентей, Д.Л. Бронер, Л.Е. Дарский, А.Я. Кваша, Р.С. Ротова, В.С. Стешенко, Б.С. Хорев]; Гл. ред. Д.И. Валентей. – М. : Статистика, 1975. – С. 52–67.

» pdf