Демографія та соціальна економіка, 2014, 1(21):24-36
doi: https://doi.org/10.15407/dse2014.01.024

І.С. Каленюк
д-р.екон. наук, проф., головний науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії і соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
А.А. Дьякон
Координатор міжнародного відділу, Інститут менеджменту інформаційних систем, Республіка Латвія, LV-1019, вул. Ломоносова 1, корп.6

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ
Розділ: Соціально-демографічні зміни в Україні: фактори і перспективи.
Мова статті: англійська
Анотація: В сучасному глобалізованому світі сфера вищої освіти, як важливий чинник забезпечення міжнародної конкурентоспроможності кожної країни, зазнає кардинальних змін: зростають масштаби освіти, збільшується освітній термін, посилюється загальний характер вищої освіти.
У провідних країнах очікувана тривалість усіх рівнів освіти наближається до 20 років (Фінляндія – 19,7, Ісландія – 19,5, Швеція – 19,2 роки і т. ін.). В середньому в країнах ОЕСР вона складає 17,5 років, а в 19 країнах ЄС – 17,7 років. Стрімко зростає чисельність студентів та частки населення з вищою освітою. З 1999 по 2010 роки студентський контингент у світі збільшився на 91% і сягнув з 93 до 178 мільйонів. Збільшення чисельності студентів спостерігається у всіх країнах, але найбільшою мірою – в країнах з перехідною економікою та країнах динамічного розвитку. Зростають показники залучення населення в систему вищої освіти: в Україні частка населення віком 18–25 років, яка перебуває в системі вищої освіти, складає 79% цієї вікової групи, в РФ – 76%. Найвищими в світі є показники Республіки Корея (103%) та США (95%). Частка населення з вищою освітою зростає зі зменшенням віку: вищу освіту має 35% молоді віком 25–34 роки та всього 20% населення віком 55–64 роки. Це означає, що вища освіта вже набуває не тільки масового, а й майже загального характеру.
Важливою ознакою процесу інтернаціоналізації освіти є зростання чисельності іноземних студентів у світі в абсолютному та відносному вимірах. З 2000 по 2011 рік чисельність іноземних студентів зросла більше ніж удвічі (на 206%). Лідерами світового ринку освітніх послуг виступають такі країни, як США, Об’єднане Королівство, Австралія, Німеччина, РФ, Південна Африка, Китай, Індія, Мексика, Малайзія та ін. Україна має великий потенціал і постійно збільшує чисельність іноземних студентів: в 2013 році вже 65 тис. іноземців навчалось у країні.
Про загострення конкуренції в глобальному освітньому просторі свідчить поява міжнародних рейтингів університетів, які стають ключовим засобом підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку освітніх послуг. Найбільш популярними на даний момент виступають: рейтинг Шанхайського університету ARWU (Китай), QS World University Ranking (Об’єднане Королівство), Webometrics Ranking of World University (Іспанія) та ін.
Входження до світового та європейського освітнього простору для сучасної України означає: активна участь в Болонському процесі, розвиток міжнародної співпраці на рівні університетів та країни в цілому, розробку державної стратегії підвищення конкурентоспроможності українських університетів.
Ключові слова: інтернаціоналізація і глобалізація освіти, студентський контингент, охоплення вищою освітою, очікувана тривалість освіти, міжнародна мобільність.
Література:
1. OECD. 2013. Education at glance 2013. Paris: OECD: www.oecd.org/
2. UNESCO. 2013. Global education digest 2013. Comparing education statistics across the world. UNESCO Institute for statistics: www.uis.unesco.org/
3. Oрусова О.В. Современные тенденции развития высшего образования в Японии. Вестник высшей школы (Alma mater). 2010. №8.
4. Животовская И.Г. Реформа высшего образования в Китае: проблема подготовки кадров. Экономика образования. –2007. – №5.
5. Academic Ranking of World Universities-2006. Methodologies and Problems/ N.C. LIU and CHENG Institute of Higher Education, Shanghai Jiao Tong University, Shanghai 200240, China http://ed.sjtu.edu.cn/ranking.htm
6. Rankings and Accountability in Higher Education. Uses and Misuses. P.T.M. Marope, P.J. Wells and E. Hazelkorn (eds). UNESCO Publishing, 2013.

» pdf