Демографія та соціальна економіка, 2013, 2(20):93-101
doi: https://doi.org/10.15407/dse2013.02.093

В.П. Звонар
PhD Economics, senior researcher M.V. Ptoukha Institute for Demography and Social Studies

ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ: ПОТЕНЦІАЛ ТА ПОРЯДОК ДЕННИЙ УЧАСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Розділ: Людський розвиток, соціальний капітал.
Мова статті: англійська
Анотація: У статті аналізуються функції і реформаторський потенціал організацій громадянського суспільства в контексті їх впливу на прогрес у боротьбі з корупцією в Україні, а також визначено першочергові завдання, реалізація яких необхідна для перетворення громадянського сектору на повноцінний суб’єкт антикорупційної політики.
Новітнє становлення України як держави актуалізувало складні і суперечливі проблеми суспільного розвитку. Серед них особливе місце як за масштабністю поширення, так і за глибиною ураження належить корупції. У сучасній Україні корупція із характерної для перехідних суспільств «проблеми росту» перетворилася на реальну загрозу національній безпеці. Корупційні і «тіньові» відносини дедалі частіше і впевненіше витісняють систему як морально-етичних, так і правових стосунків між людьми, гальмуючи економічні, соціальні, правові та інші реформи.При цьому, незважаючи на гостроту проблеми, ефективні заходи боротьби з корупцією, з умовами та причинами, які її провокують і призводять до поширення, в країні майже невідомі. Як основний суб’єкт такої боротьби і на державному рівні, і в суспільній свідомості фігурують владні інституції. Однак вони органічно не здатні протистояти масштабності прояву корупції без залучення ресурсів і можливостей громадянського суспільства. Опортунізм і рентоорієнтована поведінка з боку бюрократичного апарату у принципі ставить під сумнів ефективність державної антикорупційної політики.
Натомість активна позиція інститутів громадянського суспільства, їх комунікативна близькість до населення, значно менша кількість мотивів до опортуністичних діянь у їх середовищі створює передумови для становлення адекватної системи контролю за діяльністю владних структур, а також для формування нетерпимого ставлення до корупції і корупціонерів в соціумі. Активність громадянського суспільства веде до зміцнення «переговорної сили» різних верств населення у відстоюванні їхніх прав та інтересів перед інститутами влади, забезпечує інформаційний зв’язок владного сектору з його клієнтами.
Антикорупційний потенціал громадянського суспільства в Україні не реалізовано повністю. Окремі інструменти впливу активно використовують різноманітні громадські інституції (громадянська освіта, адвокасі), тоді як інші перебувають у зародку. Найближчим часом необхідно посилити впливовість таких важелів антикорупційної політики, як громадська антикорупційна експертиза та функціонування громадських рад. Громадським ініціативам, особливо на периферії, не вистачає ні фінансів, ні професіоналів для того, аби здійснювати контрольні функції і врівноважувати вади політичного процесу. Тому вкрай важливо цілеспрямовано зміцнювати економічну незалежність громадських організацій, а також звернути увагу на кадрово-професійні складові розбудови організаційної спроможності сектору. Слід також активніше працювати з населенням у напрямі соціального маркетингу, створюючи позитивний імідж громадянського суспільства як ефективного і такого, що викликає довіру, антикорупційного агента. Адже поширена соціальна апатія і тотальна зневіра у суспільстві здатні нівелювати зусилля й інноваційність пошуку та ідей громадських активістів. Відповідальність за необхідну активізацію впливу громадськості на корупцію мають розділити власне громадські інституції та науково-експертна еліта країни. У сучасних умовах покладати надію і чекати покращення в цьому виключно від владних інститутів й державних заходів нереалістично і не конструктивно.
Ключові слова: громадянське суспільство, корупція, боротьба, потенціал, трансформація.
Література:
1. Corruption Perceptions Index [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.transparency.org/cpi2011/results
2. Nations in Transit 2011. Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.freedomhouse.org/report/nations-transit/2011/ukraine
3. The 2011 CSO Sustainability Index for Central and Eastern Europe and Eurasia [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://transition.usaid.gov/locations/europe_eurasia/dem_gov/ngoindex/
4. The Worldwide Governance Indicators Dataset [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://info.worldbank.org/governance/wgi/pdf/wgidataset.xlsx
5. Громадські ради в цифрах / М. Лациба, О. Хмара, А. Красносільська [та ін.]; УНЦПД. – К. : Агентство «Україна», 2011. – С.4–5.
6. Дорожный контроль в жизни Госавтоинспекции Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://roadcontrol.org.ua/node/1328
7. Закон України «Про доступ до публічної інформації» : науково-практичний коментар / Центр суспільних медіа. – К., 2012. – 335 с.
8. Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році / Міністерство юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/anti_corruption_report_11
9. Орлов Ю.В. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів як різновид кримінологічної практики: характеристика та шляхи удосконалення / Ю.В. Орлов // Форум права. – 2012. – № 1. – С. 697–703 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12ojvtcu.pdf
10. Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007–2009, 2011. Звіт за результатами соц. досліджень. – К.: Київський міжнародний інститут соціології, 2011. – 47 с.
11. Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002–2011 роки: звіт за даними дослідження / Любов Паливода, Софія Голота. – K.: [БФ «Творчий центр ТЦК»], 2012. – 118 с. – Режим доступу: http://ccc-tck.org.ua/storage/books/ccc_report.PDF

» pdf